Простіть мені, простіть. Не знаю як
одкраяла так по живому гостро.
Не я, лиш мій довічний переляк,
у морі бруду той самотній острів.
Повірте, то бува не до снаги
фронт боронить і стримувать ворожу
армаду, що під білі береги
привів піратський розвеселий Роджер.
Ані до щастя, ані до біди,
ні до життя, ані для насолоди.
Таж їм аби залишити сліди
брудних чобіт, захляпаних болотом,
і видряпать дурне своє ім’я
на тій стрімкій, високій, гордій скелі,
щоб сповістити світу: “Тут був я!” —
і далі до пригод своїх веселих.
Ото й пальнула з переляку “Плі!”
з гармат берегової батареї,
не упізнавши в вашім кораблі
вітрил червоних капітана Грея.
Пiрати
© Copyright: Леся Романчук, 2008
Свидетельство о публикации №108080902886
Свидетельство о публикации №108080902886
Рецензии
Замечательное стихо... читала вслух, и надеюсь, что ничего не исковеркала...
Рахиль 19.09.2008 14:44 • Заявить о нарушении
Рахиль 19.09.2008 14:44 • Заявить о нарушении
Уважаю желание читать, благодарю за умение делать это от сердца.
Леся Романчук 19.09.2008 19:50 Заявить о нарушении
Леся Романчук 19.09.2008 19:50 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.