А в е
до «сонця» - «серце»,
бо зимую
з дощем тропічнім
і,
здається, так буде вічно
а,
можливо, то все здається -
злива стихне,
громів відлуння
відгуркоче,
бо час відносний:
сивий лунь я
ніяк не звикну,
(ще не хочу?!)
але вже осінь.
...і гримую
під «сонце» серце -
акт прощальний
у цій виставі:
грима рима,
а серце б’ється,
такт останній…
О, небо, Аве!
Свидетельство о публикации №108080902709
Дякую Василю, Вам!
София Крымовская 30.03.2009 16:12 Заявить о нарушении