Асканія Нова
Відлунням часу Дикого Простору,
Де вітер лиш гуля, росте трава.
В степу, неначе острів серед моря,
Розкинулась Асканія Нова.
Могутній птах безкрайнім степом лине,
Од вітру сива хлюпа ковила.
Здалеку чути поклик лебединий,
Мене у хащі стежка завела.
За чагарями вирина срібне озерце,
Вхід до печерки навіва казковий сон.
Від спогадів частіше б’ється серце,
Колись тут двоє билось в унісон.
Бринів сніжок, як та тоненька струнка,
І свідком був лише мовчазний ліс,
Як ми зривали, наче поцілунки,
Губами теплими замерзлий барбарис.
З роками рідко я отут буваю,
Давно не юний, а уже в літах.
Та барбарису смак я відчуваю,
Як твій цілунок на моїх устах.
***
© Copyright: Владимир Дрозд, 2008
Свидетельство о публикации №108080502197
Свидетельство о публикации №108080502197
Рецензии
Володя, очень трогательно, очень понравилось.
Вячеслав Ветров 07.10.2008 15:51 • Заявить о нарушении
Вячеслав Ветров 07.10.2008 15:51 • Заявить о нарушении