В двадцятиріччя старшої дочки
Мені відкрився раптом сенс життя.
Неначе вчора крихітка-дитя
Торкається батьківської щоки.
Який тільки незримий плин часу!
Дивуюсь, звідкіля красуня ця.
Вже й лікарський халат їй до лиця
То що ж в дарунок я тобі несу?
Ті, не даремно прожиті роки,
Батьківської любові моноліт,
Що змогу дасть через багато літ
Відчути дотик рідної руки.
Зверши за нас, що ми не досягли,
В професії діймись значних висот.
Щоб років пам’ятати кількасот
Не тільки рідні, а й чужі могли!
***
© Copyright: Владимир Дрозд, 2008
Свидетельство о публикации №108080502191
Свидетельство о публикации №108080502191
Рецензии
Володя, наилучшие пожелания тебе, дочке и всем членам семьи. ОП!
Вячеслав Ветров 07.10.2008 15:49 • Заявить о нарушении
Вячеслав Ветров 07.10.2008 15:49 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.