Розмиті фарби -
не видно днів,
хіба на дні
небеснім -
ясно.
Вільготно язику
у яснах,
коли розмова -
птах,
а зір,
поношений в світах -
не вкинути,
не відновити -
осушений від сліз,
він дотик бритви
та камінь в душу.
Не втримати -
а мушу,
бо в ньому відбиває
даль
свої шляхи,
мої страхи
і серце часу.
І жаль
мені не того серця,
а Пегаса,
що заблудився
у моєму.
З крил
струсив пилок
поеми.
Упав пилок -
піднявся пил,
що залежався
тут роками,
і вийшов
зі сльозами
камінь,
та бракувало
кінських сил,
щоб вийшло так,
як сни хотіли,
до чого
стрімголов,
неначе стріли,
летіли
крихітні бажання -
вдихати світ,
немов востаннє
поцілувати
матринську руку.
1 Серпня 2008
Розмитi фарби
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108080103355
Свидетельство о публикации №108080103355
Рецензии
Якiй чудовий вiрш! Цiкавi, яскравi, глибокi думкi сплiтаются мiж собою, наче роскiшний визерунок... Щасти Вам! :)
Анна Камикадзе 01.08.2008 21:47 • Заявить о нарушении
Анна Камикадзе 01.08.2008 21:47 • Заявить о нарушении
Дякую Аню,
Тішуся, що Вам сподобався.
З теплом,
ЛЮ. :)
Юрий Лазирко 02.08.2008 00:08 Заявить о нарушении
Тішуся, що Вам сподобався.
З теплом,
ЛЮ. :)
Юрий Лазирко 02.08.2008 00:08 Заявить о нарушении