В порожнечі паперу тонуть усі слова,
Ними сповнене серце, вуста мої, голова.
Заплющую очі. Всі лінії як одна,
Нікого немає. Я знов залишилась сама.
Якісь загадкові тіні бентежать мене вночі,
Щось хочу сказати, та шепочу собі :”Мовчи...”
Ось пропливли по стінах тіні якихось людей -
Крізь уяву проходять сотні дивних речей.
І здається мене торкає холодна чиясь рука,
Мене вже в мені немає. А замість неба – ріка.
В порожнечі паперу пишу навмання, уві сні...
В порожній кімнаті вмирає кохання в мені...
В порожнiй кiмнатi вмираe кохання в менi...
© Copyright: Мари-На, 2008
Свидетельство о публикации №108080102735
Свидетельство о публикации №108080102735
Рецензии