Таки гряде

Таки гряде.
О, серце - витлій,
не вижати тепла
та вижити у нім.
Я сплющу
доки бачу
світло
і стану пробиватись ним
у житла,
де сплять на шамотні
дощі
й чекає грім,
щоб закотитися до вуха
жахом.
А ніч,
мов плаха,
де крила опадають
птаха
під лезами
жаскої темноти.
Дивися місяце туди,
де стала
і не йде дорога,
де кроку
відмовляють ноги,
а крику -
клерки німоти.
Добігла кров
і фініш - стартом,
я з долею
засів за карти,
де прикуп - небо,
а мої ходи
були учинкам
переважно варті,
розважені.
На долі жарти
відповідав мовчанням -
повен рот води,
та не ковтнути.
Вода замішана
на правді
гірка насправді
холодна в суті.
Але набрав -
так має бути,
тримай,
увагою прикутий,
обійми тиші
золоті.
Ходи - не ті,
бо водить тінь,
бо світло пхає
просто в спину
і не до спину.
Потоки душ
у колір глини
несуться поруч,
крізь і скрізь.
Я відчуваю
їхню слизь
і пробираюсь
через,
ними.
Живих вдягаю
в пантоміми,
а мертвим
роздягаю вись.
В мені Адам
колись моливсь
і домолився
врешті Єви.
Ребро моє -
моя суттєвість
і нитка
роду,
щастя голка.
Як богомольця
богомолка,
не стрінеш ти.
Нап`юсь
твоєї доброти
і вмию очі
красотою
і буду снити
я тобою,
коли забракне
висоти,
коли захоче
серце битись,
розбитись,
попелом сніжити
із царства мук.
Воно зупине
стук
в твоїм тремтінні
рук.
І стане стук
твоїм,
щоб нити.
Прийми його,
щоб полюбити
себе в собі -
бо ти є світом,
бо ти є світлом
на землі,
моя непізнана
любове.

31 Липня 2008