Экологическая беда

Чому, мені вас, люди, хочеться спитать,
Ви перестали біосферу шанувать!?
Чи думаєте ви - що на землі
Ви лиш єдині й сильні хазяї?

Забули ви, мабуть, про те,
Що вся природа - це жива істота.
Що ми її частина і коли
Вона загине, то й загинем ми.

Ми стали гіршими ніж ті тварини.
Ті хижаки - жахливі і страшні.
Благаю вас і прошу щохвилини:
"Будь ласка, люди, будемо людьми!"

Але, на жаль, ми думаємо лиш про себе,
Про ті багатства, що природа нам дає,
Та забуваєм, що й вона не вічна.
А ми - як той комар, всю кров із неї п'єм.

Погляньмо на водойми - Боже мій!:
Одні болота й склад металолому,
А риби вимирають майже всі,
Як люди в страшний час голодомору.

Питна вода - це майже кислота,
Це ртуть, свинець, це мідь і це феноли.
Вживаючи водицю цю щодня,
Здоровими не будемо ніколи.

А це мисливство - ця людська розвага -
Великих бід природі завдає,
Зникають звірі, навіть їхні види.
Питаю, люди:"Совість у вас є!?"

Котельні, фабрики, заводи -
Все це слугує для людей.
Про атмосферу ми ж забули,
Про той озон і парниковий той ефект.

Дощі кислотні йдуть над нами
Й багато горя нам несуть.
Водойми прісні вимирають,
Ліси ж лиш гинуть - не ростуть.

Вони зникають й в інший спосіб:
Людина крає їх життя.
Бо хоче мати гарні книги,
Чудовий шкаф, а може, й два.

Грунти родючі вже зникають,
Бо переповнені вони
Міндобривами, пестицидами,
Від котрих ти добра не жди.

Та, люди, у вас є ще шанс
Спасти себе, спасти природу:
Не залишати вогнища в лісах,
Не викидати різний бруд у воду.

Покращити життя тварин
І зменшити свій вплив на атмосферу -
І знов тоді природа оживе,
Настане гарна і квітуча ера.

Доки не пізно, люди, схаменіться,
Не думайте про себе повсякчас,
А пам'ятайте, добре пам'ятайте:
Загине біосфера - і не стане нас.