Там далеко, високо у горах,
Храм старий стоїть. І, якщо
Пройдеш ти Хресною ходою
Недалеко зовсім, трохи вниз,
То побачиш ти на власні очі
Диво дивне і дивнішого нема,
Що захопить подих твій живий:
Храм, що вибито у скелі древній
Перед поглядом твоїм постане
Вмить. І жертовний камінь,
Що цілющою водою миро точить,
Крізь віки й століття всі, життя несе.
Поклади на нього ти свої долоні,
Ясні очі ти прикрий свої,
Випий крапельку води святої,
Що з Хреста його тече завжди
Помолись, зніми всі лати
Та в печеру ти незайману зайди.
Подивись на образ Божий, світлий
В душу з серцем ти його прийми
Хай наскрізь тебе пронизує,
До життя вертає світлом сонячним.
Та відчуй ти тілом всім своїм
Чудо силу, що тут жевріє…
Монастирок
© Copyright: Татьяна Чепурная, 2008
Свидетельство о публикации №108072900922
Свидетельство о публикации №108072900922
Рецензии