На розплавлене золото серця
Розтоплений капає віск.
Вже не склеїш, якщо розіб’ється,
Не піднімеш свинцевих повік.
Вже не зійде замучене сонце
У жорстокий і пасмурний світ,
Божевілля в душі обізветься,
Закружляє, як з яблуні цвіт.
І по зимному синьому небу
Попливуть-полетять журавлі.
І ніхто не згадає про тебе
На байдужій холодній землі.
На розплавлене золото серця
© Copyright: Оксана Макалюк, 2008
Свидетельство о публикации №108072803956
Свидетельство о публикации №108072803956
Рецензии