Банальність чужих смертей
Перекреслюють мене…
Спалюють до тла
Сотні безглуздих ідей…
Ніхто вже не засне,
Чекаючи тепла…
В минулих подіях вся карма:
Шкіра пригадує дотик;
Найбільше щастя і кара,
Даровані Богом задарма,
Вливають гармонію в ноти:
Аномія рветься з гітари…
Я просто стоятиму поруч,
Вдивляючись крізь дощ…
Вода торкається ніг…
Вулиця веде праворуч
Загиблих міських площ,
Пустих забутих доріг…
Давно нікого немає…
Після людських вчинків
Тисячі років пройшло…
Чому я ще тут залишаюсь,
Серед руйнацій будинків,
Де сонце проміння знайшло?
Чому?
© Copyright: Ольга Яценко, 2008
Свидетельство о публикации №108072402775
Свидетельство о публикации №108072402775
Рецензии