Біленька хата біля груші
Стоїть в зеленому садку,
А я далеко ой далеко
На чужині зараз служу.
А на Вкраїні мене Мати
Чекає знову і завжди
І думку думає, гадає,
Що підросли Ії, сини,
Що підросли вони, змужніли,
Що скоро полетять з гнізда,
З того де Мати повивала,
Де з ними груша підросла.
Отак літа наші минають.
Усе змінилось навкруги,
Та тільки Мати жде, чекає,
Коли злетяться до гнізда сини.
Біленька хата біля груші,
Стоїть в зеленому садку,
Вже там сини повиростали,
І я по стежці Долі йду.
Гросенхайн январь 1991г.
Чекае Мати нас завжди!
© Copyright: Виктор Згар, 2008
Свидетельство о публикации №108072402767
Свидетельство о публикации №108072402767
Рецензии