За жiзнь - есе на вiльну тему

Вільна тема. Вільність теми означає відсутність чинників, які б обмежували напрям думки, яка виливається чорнилами на папір. Але не все так просто. Можна сказати, що все навпаки. Свобода обирати породжує проблему вибору. Тому, пишучи на вільну тему, я піддамся тим речам, які турбують мене на даний момент. Це ж найпростіше – написати "за жізнь", про то, шо наболіло. Пишучи про такі речі, люди намагаються скинути з себе тягар. Буває таке, що нам достатньо вибалакатись комусь, вилити душу. Інколи вистачає лише чистого листа – і каміння падає з плечей коли ти ллєш із ручки пасту, заповнюєш вільний простір вільною темою; яка насправді не вільна, бо нав'язана тобі твоїм побутом, твоїм оточенням.

Ось таким форматом "за жізнь" (тобто коли на вільну, але нав'язану тему) наповнена більшість записів електронних щоденників користувачів інтернету. Інколи там зустрічаються більш прогресивні постінги - верлібри, також відомі як білі вірші, вільні вірші. Пишучи "за жізнь", затискуючи свої проблеми у короткі рядочки, автори підкреслюють свою лаконічність, але суть формату "за жізнь" не змінюється. Вільний вірш на вільну тему?..

Моє життя - це суцільні рядочки у білому вірші без рим і без ритму. Яку тему оберу я? Що турбує саме мене? Ці три вірші (*) – вони про те саме, хоча теми їх різні. Тут присутні клітка та скло. Можливо, найгірша в’язниця для людини – це клітка зі скла. Шматок простору обмежений зі всіх боків але з прозорими стінами. Ти все бачиш, але втікти не можеш. А тому лише спостерігаєш. Коли ти пишеш "за жізнь", то сидиш в такій клітці, стіни якої створені тобою власноруч. Намагаючись звільнитися від гніту речей, що турбують тебе, виливаючи на папір чи у веб-простір свою вільну тему, ти концентруєшся на цих проблемах; борешся з ними, видумуючи зав’язки, ходи подій, кульмінації, моральні висновки і т.д. У цій боротьбі з Чимось ти все більше в’язнеш у цьому Щось. Ми вільні обирати свої вільні теми, але обравши їх, ми перестаємо бути вільними. Асортимент тем у кожного свій, але пишуть все одно не вільно, а прив’язуючись до своєї скляної клітки, з якої спостерігають за світом.

Моя вільна тема – це вільність теми. Все, що мене турбує зараз – це чесність перед своїм творінням.

* "три вірші":
http://stihi.ru/2005/11/29-2056
http://stihi.ru/2006/07/02-159
http://stihi.ru/2007/03/12-210