Небо до страти!

Я не хочу,щоб ти помирав
В сутінкових заплутавшись тінях,
І хтось небо з хреста знімав -
Адже Воно дійсно винне!

Винне у тому,що не врятувало,
Заплющивши очі не зберігло
Все,що в тобі я колись залишала
Щоб вдвічі довше те потім жило.

І я,мов суддя,вирок свій промовляю:
"Небо до страти!" -й від самотності гину.
Тебе мені знову не вистачає -
І в цьому також небо винне!

Винне у тому,що в важкості ночі
Часом здаєтья,що вмерти - пусте.
І я,мов дитина,плачу й шепочу:
"Винне!..Небажане!..Вічне!..Святе!.."


Рецензии
Бачиш, моя люба, вражає і мене інколи це Небо.
Та потім пройде час і розумію - вірить треба,
Що Небо те святе залишиться святим...
А чи, залишусь я таким?...

...ніхто не винен, лише ми самі...

Дякую тобі, Святе Створіння Світла!

З теплом сонячним в цей дощовий день,


Сияющий Свет   14.09.2008 19:46     Заявить о нарушении
Від таких щирих слів - хочется просто плакати - не соромлячись сліз....

Мари-На   14.09.2008 21:37   Заявить о нарушении
Мила, то будуть сльози твої, як діаманти прозорі, чисті, як роса...

Обіймаю!

Николай Цупренко   16.09.2008 19:37   Заявить о нарушении