Поклавши руку на живiт
Це все, що менi необхiдно:
Море лiкує вiд зайвих спогадiв i сподiвань.
Ти ж наповнюєш сенсом буття,
Бо безмежнiсть солоного вiтру
Поглинає знайомi шляхи,
Що вiщують менi вороття.
липень 2008
Свидетельство о публикации №108072100921