Неужели, я больше, чем - тело?.. - прозрение...

Аппетит у людей был отличный! Закупили продуктов немало...
На столе – натюрморт, всем привычный: зелень, водка, картошка и сало...
Гости выпили стопку,.. другую... Закусили спиртное картошкой...
И чудесное сало смакуя, от еды разомлели немножко:

"Ах, какое шикарное сало! О ТАКОМ – мы полжизни мечтали!..
Лишь, ЕГО – нам в еде не хватало! Без НЕГО наедимся едва ли"!..
"НЕУЖЕЛИ, Я БОЛЬШЕ, ЧЕМ - "ТЕЛО"?..- удивилось смущённое сало.
От внимания блюдо сопрело... - ведь, о славе такой не мечтало...-

Погрузившись в вибрации славы, сало даже слегка возгордилось!..
Накричало на водку: "Отрава!.." На картошку бочком навалилось:
"Я теперь королева застолья! Воспарить над столом – не проблема!..
Для продуктов сплошное раздолье – полетать по просторам Эдема"!..

Вдруг какие-то грубые пальцы стали сало кромсать, что есть мочи...
И последняя мысль, словно жальце, вмиг пронзила съедобный кусочек:
"Ну, конечно, я больше, чем - "тело"... Умирая, в других возрождаюсь...
Доверяясь движению в ЦЕЛОМ, я с любовью в телах растворяюсь...

                Несомненно, Я БОЛЬШЕ, ЧЕМ - "ТЕЛО"!..


*
Благодарю замечательного поэта Петра Голубкова
http://www.stihi.ru/avtor/golubkov44
за чудесный перевод стихотворения:

«НЕВЖЕ, Я БІЛЬШЕ, НІЖ - ТІЛО?..» - ПРОЗРІННЯ...
(вільний переклад П.Голубкова)

Апетит у людей - Новорічний! Закупили продуктів чимало...
На столі - натюрморт, всім нам звичний: І горілка, й картопля, і сало...
Гості випили чарочку, ...другу чи... І картоплею вже закусили...
І чудове те сало смакуючи, від горілочки вже розімліли:

«Ах, наскільки шикарне це сало! Ми таке - півжиття всі шукали! ..
Ось його - нам і не вистачало! Бо без нього – нам їжі замало!..»
"Та невже я – щось більше, ніж «тіло»?..- Геть збентежене, думало сало.
Від уваги воно зіпріло... – Адже, слави не дуже чекало...-

Занурившись в вібрації слави, Сало трошечки навіть «заїлося»!..
На горілку: «Отрута!..» - кричало, На картоплю бочком навалилося:
«Я тепер королева застілля! Над столом «воспарю» - не проблема! ..
Для продуктів суцільне дозвілля – Той політ по просторах Едему»!..

Але раптом його грубі пальці Шматувати так стали охоче...
І останні слова, ніби жальце, Пронизали їстівний шматочок:
«Ну, звичайно, я - більше... При цьому, Я, вмираю, але залишаюсь...
Довіряючись руху в цілому, Я з любов'ю в тілах розчиняюсь...»

Безсумнівно, Я БІЛЬШЕ, НІЖ - "ТІЛО" !.


*
"Жизненное застолье"