Мамо

из БЕЛЬГИЙСКОГО ЦИКЛА

окрестности г. Шарлеруа
9.09.1999г.


(на УКР. языке)


Мамо милая моя,
Рідна і кохана.
Чи ще згадуєш колись
Ти свого Руслана?

Чи на ліжко на моє
Сядеш та заплачеш?
Чи не втратила надію,
Що колись побачиш?

Я не плачу, бо не можу,
Тому що мужчина.
Але деколи сумую –
Я ж твоя дитина.

І за кожну за сльозинку
Чи ще розрахуюсь?
Майже кожен день святий
За тебе турбуюсь.

Ти пробач, що я малий
Деколи не слухав,
Та говорив щось своє,
Та дверима бухав...

Знаю – плачеш і тепер
Над цими рядками.
Матінко моя свята,
Горе тобі з нами.

Ти заплачеш – я сумую,
Така видно доля.
Але довго не журися –
Кінчилося горе.

Не заплачеш вже ніколи
Від сорому за мене;
Хай цвіте твоя душа,
Мов вічнозелена!

Де-де, мамо, побував,
Дечому навчився,
Але матінку любить
Ні, не розучився.

Та й дітей своїх навчу
Матір шанувати.
Щоб не сталося в житті -
Мать не забувати.

Поважати її рідну,
Леліять, любити.
Якщо треба, і життя
За неї зложити.

І бабусю, тебе тобто,
Будуть шанувати.
Під колисаночки твої
Будуть засинати.

Так що, милая моя,
Більше не журися.
Щоб живий був та здоровий
Богу помолися.

Помолюсь і я за тебе,
Хоч я і далеко.
А на весну на Вкраїну
Вернеться лелека.

А чи близько та весна,
То ніхто не знає.
Лишень дякую тобі,
Що ждеш і кохаєш.

Мамо милая моя,
Рідна і кохана!..