Напевно я стомилась від утоми,
Мені б забути, та не знаю як,
Цю усмішку, що схожа на судому,
І місяць – перевернутий п’ятак.
Зеленим пофарбовано світанки,
А в мене шкіра кольору води...
Коли набридне грати у мовчанку,
Мені б втікати, та скажи куди?
Слова в мені шукають порятунку,
Їх так багато, що не видно дна;
Забутий смак торішнього цілунку
Згадати намагатимусь одна.
Напевно я стомилась вiд утоми
© Copyright: Оксана Макалюк, 2008
Свидетельство о публикации №108071703651
Свидетельство о публикации №108071703651
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.