Дивись, багаття не горить

Дивись, багаття не горить,
І зникло полум’я рожеве.
Холодна ніч іще не спить –
Ховає очі по деревах.

Дивись, ні краю, ні кінця
В тій стороні, де сонце впало.
Картина дивна для митця,
Лише б уяви вистачало.

Дивись, мереживо води
Таке завжди різноманітне:
То віддзеркалює сади,
То засинає, то мов квітне.

Дивись, як лагідной рукой
Осипе осінь жовте листя,
Щоб дарувати нам с тобой
Чудове, жовтеє намисто.

Запам’ятай, як берег той
Укрився ковдрою тумана,
Як небо тягне за собой
Рожеві і блакитні хмари.

Дивись – лелека… То краса…
Летить… Кого він там зустріне?
І вже з’являється роса,
А він сьогодні все покинув.

Дивись, запам’ятовуй, мрій!
Яке життя твоє чудове.
А відголосок золотий
Розносить звуки твого слова.

Краса… Нікого навкруги…
Тут край, де спить сама Природа.
І листям вкриті вже луги.
Летять, і падають на воду.

Дивись, несе їх течія…
Куди несе – ніхто не знає.
І майже зникла ніч моя,
І вже твій ранок наступає.

Дивись, на іншій стороні
Заграло сонце кольорами,
І понесло вже проміні
Садами, стежками, дворами.

Послухай, десь в діброві тій
Так гарно пташка заспівала,
Немов би то кричить: «Мершій!
Всі прокидайтесь! Сонце встало!»

Яка чудова, дивна мить,
У котрій Осінь – королева…
Дивись, багаття не горить,
І зникло полум’я рожеве…