Грім розриває мої вени -
Кров стікає по руках,
А десь за гратами арени
Пульсує твій забутий страх
Я розбиваю криком стіни,
Руйную пентаграми зла,
Шляхи мої - криваві війни!..
Я ангелом колись була...
Коли, й сама не пам’ятаю:
Лишились крила і душа...
Я вже ходжу, (а не літаю)
По гострій стороні ножа.
Небо кров’ю затяглось,
Земля ця дихать не дає,
Холодне місяця тепло
На мене сіті вже снує.
Дороги застелились пилом.
Порох в ранах засихає.
Вже не піднятись вільним крилам -
Свіча життя мого згасає.
А десь за стінами арени -
Блукає чийсь дитячий страх.
Гроза тремтить у моїх венах...
Не я в твоїх сумних очах...
Не я...
© Copyright: Ольга Яценко, 2008
Свидетельство о публикации №108071501796
Свидетельство о публикации №108071501796
Рецензии