Я знову йду… В мені руїни…
Через хаос розритих ран…
В обличчя – вітер без упину…
В очах: ні страху, ні бажань…
Сніг мереживом спадає
На чорне шмаття від життя…
Під ногами лід зникає
У світло-темряві злиття…
Зриває крик із потойбіччя
Демон всіх моїх видінь.
Нервово-стомлене обличчя,
Ховає погляд в далечінь…
А я все йду. В мені руїни…
Вогнем горять наскрізні рани…
В обличчя – вітер без упину…
Я – Спокій в межах урагану.
Знову йду
© Copyright: Ольга Яценко, 2008
Свидетельство о публикации №108071402732
Свидетельство о публикации №108071402732
Рецензии