На тілі шрами німих слів…
Отрутою печуть образи.
Про те, чого не розумів,
Ти не спитав мене ні разу.
Ти не схотів стіну зламати:
І смерть виконує свій план…
Мені вже нічого сказати…
Продряпую листок до ран.
Я не прокинуся сьогодні
Температура йде на спад.
Думки і рухи вже холодні…
Ти був для мене наче брат!
Зникають в мегабайтах лиця,
У матриці – законів культ…
Там твоїх друзів – одиниці,
Я поміж них – самотній нуль…
Дивись сюди!!! Я викидаю
Всі підлі фрази у сміття,
Високі гори виростають
З мого каміння каяття…
Ні!!!! Не лихий мене поплутав!!!!!!
Моя вина!!!!!!!! Чого затих?!!!
Ти – мій Ісус, а я – Іуда….
Про пекло мрію за свій гріх…..
Для друга
© Copyright: Ольга Яценко, 2008
Свидетельство о публикации №108071402677
Свидетельство о публикации №108071402677
Рецензии