Пробач за те, що я німа,
пробач за те, що так невчасно
я загубила клаптик щастя
і нині гріш йому ціна.
Пробач за те, що не живу,
пробач за те, що не літаю,
повір, це доля вибирає
всіх разом, не мене одну.
Навіщо в березні весна?
І так нещадно, так раптово,
та не мовчи, скажи хоч слово,
бо я не вмію вже одна.
Пробач за те, що не змогла,
пробач за кволе сіре небо.
Я і з тобою і без тебе,
і серце спалене дотла.
Пробач за те, що я нiма
© Copyright: Оксана Макалюк, 2008
Свидетельство о публикации №108071103313
Свидетельство о публикации №108071103313
Рецензии