Весна блакиттю грає в небесах,
Із еміграції вертає птаство,
Яке ж велике це маленьке щастя,
Що тихо спить у мене на руках.
Я не боюсь нарешті самоти,
Вітрів холодних і людей облудних,
Минулих снів невиправно-безумних,
Тривог даремних і думок дурних.
І сум і радість тонуть у піснях,
Зима і літо однієї масті,
Бо є малесеньке велике щастя,
Що тихо спить у мене на руках.
Щастя
© Copyright: Оксана Макалюк, 2008
Свидетельство о публикации №108071103283
Свидетельство о публикации №108071103283
Рецензии