Забракло неба

Забракло неба –
       пусті долоні,
       забракло сліз,
Землі не треба,
       бо ми не зараз,
       бо ми колись,
Ми обміняли
       на божевілля
       годину сну,
Нетиші мало,
       судома зводить
       твою струну.
Ми загубились
       у коловерті
       чужих думок,
Від скронь до вилиць
       пульсує вперто
       живий рядок.
Та аркуш білий,
       чому так сталося,
       поясни,
Згубили крила
       і зі шпаргалок
       читаєм
       сни.


Рецензии