Чому ти чиниш так зі мною?
Жорстокий ти. А я не заслужила.
Відгородився ти стіною,
А я... А я тебе любила.
Любила. В цьому помилялась.
Любила. Думала, що й ти любив.
Я зберегти кохання намагалась.
А ти кохання те згубив.
А все могло б інакше бути,
Якщо б мене ти цінував,
Якщо б мене ти зміг почути,
Якщо мені "люблю" сказав.
Але ти вирішив мовчати.
І про любов, і про життя.
Ти так любив тоді зникати,
Та мала я передчуття.
Що все отак і закінчиться,
Відразу зникне. В одну мить.
Та так чинити не годиться.
Піти. Втекти. Не пояснить.
Сказав: "Нічого більш не буде."
На цьому крапка. І фінал.
Сказав: "Ми дуже різні люди."
Та це для мене, як кинджал.
Ти боляче мені зробив.
Цього я, звісно, не пробачу.
Ти знов романтика убив.
А це не вибачу, тим паче.
Та більш не буду перейматись.
Біжи собі. Ховайся від життя.
Якщо на самоті бажаєш ти зостатись,
Таке, мабуть, у тебе майбуття...
Ут качев
© Copyright: Евгения Матусевич, 2008
Свидетельство о публикации №108071102453
Свидетельство о публикации №108071102453
Рецензии