Стотисячні легені.
Самотня я.
Пуста кімната давить недо-сном.
Пустим мовчанням добиває тиша.
Стотисячні легені - за вікном
Утомлено і неспокіно дишать.
Вдихаючи, вмирають від потуг.
Їм, як мені, не вистачає кисню.
Ще важче їм дається кожний рух -
Мені - лиш стеля, їм - все небо тисне.
Приречені на смерть і забуття
Якимсь жорстоким і байдужим богом,
Зсередини самотні, як і я...
Хоча, стривайте. Я тут ні до чого.
Хтось мав би бути поряд... і нема -
Я, як завжди, наплутала з прогнозом.
Мовчить весь світ, а я ще більш німа,
Бо вже не треба десь ховати сльози.
Пуста кімната давить недо-сном.
Порожній погляд зупинивсь на стелі.
Стотисячні легені за вікном.
Стотисячна, вже не жива... пустеля...
urban. part 2
© Copyright: Алена Эн, 2008
Свидетельство о публикации №108070601416
Свидетельство о публикации №108070601416
Рецензии