Сповита в листя лопуха,
Покладена аж від вікна,
Аби не бачити журбу,
Аби забути про сльозу.
Я Україночку свою
Візьму до серця і спою
Про те, як гинуть козаки,
На українській стороні…
Про те, як крадуть і плюють
На свій народ та його суть,
Як незалежності крила
Горять в огні… Невже до тла?
І про історію спою,
Про бруд, руйнацію та смут.
Як ті могили кобзарів
Занепадають від брехнів.
І про царів, і про панів,
Що в вишиванках цілі дні
Втирають про патріотизм.
Чи не набрид їм той цинізм?
Спи, Україночко, моя,
Щоби не снилась та біда
Тобі ніколи! Тож і я
Засну від зілля каяття…
Спи, Укра ночко, моя...
© Copyright: Лана Зима, 2008
Свидетельство о публикации №108070402750
Свидетельство о публикации №108070402750
Рецензии