Болить-болить за р дну Укра ну
Мандруючи її святим шляхом.
Болить-болить і серце в болі гине,
Відчувши плач, що не мине з часом.
Той плач святих і вірних українців,
Які своє життя віддали за любов
До тих стежин, до неба і до сонця,
До милості землі; за незалежний кров.
Болить-болить по милій Україні,
Долаючи степи ногами по росі,
Як бачиш, що в занепаді святині,
Як люди й хати… – і все в одній журбі.
Невже не сняться їм Тарасе і Хмельницький,
Ні Леся, ні Франко, Мазепа й Кочубей?
Чи не набридло їм соромити обличчя,
Знущатися з людей аж гірше москалей?
Болить мені по хворій Україні,
Що скрізь хворобу мріє про собор…
Якби ж оті пани, нажершись її крові
Не відділи б її назад в голодомор.
Свидетельство о публикации №108070401668