З небес летячи,крила скласти
І,подивившись в очі,впасти
В твої обійми...й душу вкрасти...
І не віддавши нікому
Гірку пізнати насолоду
Що труїть гірше за отруту...
І вітром вплестись у волосся
І стуком серця твого стати
І бути часткою тебе...
Як та пір'їна в моїм криллі
Я птах останній,той,самотній
Що плаче разом із дощем
Який зникає між провулків
Той,що зі зламаним криллям
Летить до неба...
І кров'ю стікши,віддає останній подих
Для спасіння
Одної,блудної душі...яку кохає
Назавжди...
Так безнадійно...і так щиро...
І вже не шкода нам життя
Яке потрачено задарма...
Сльоза - наш шлях до майбуття!
Останнiй птах
© Copyright: Армида Карцева, 2008
Свидетельство о публикации №108070100201
Свидетельство о публикации №108070100201
Рецензии