Сповiдь мертвоi ляльки

Давно я лежу в бур'яні
Колись десь тут стояла хата
А я лежала на столі
Була щаслива і багата

Та вкрала душу у дівчини
Доньки єдиної в сім'ї
Вона хворіла без причини
І сили лишили її...

А я,на щастя (чи на жаль?)
Не вкриті хрестом очі мала
І чисту,як гірський кришталь
Дитини душу увібрала

Не мала намірів лихих
Але,мабуть,їх доля мала
Не вбереглася я від них
Й невідворотно постраждала

Окремо руки,тулуб,ноги...
Поодаль лежить голова
У голові стирчать остроги
Я- мертва лялька.І сліпа

Сліпа,бо виколото очі
О,як жахнулися вони,
Що душу вкрала у їх дочки
Звела малу я до труни

Як рвала мати на собі
Волосся вкрите сивиною,
Молила Господа:"Візьми!
Візьми й мене разом з дочкою!"

А батько,горем вбитий вщент,
В садку повісився.Ридала
Самотня зовсім жінка."Геть!!
Пішли всі геть!!"-вона кричала

Ворожка все їй розказала
Лишень пройшла через поріг,
Швиденько голки повстромляла
Та полишила мене ніг

За ними-руки й голова...
Давала матері остроги,
Кричала:"Бий!Вона жива!.."
Тепер лежу узбіч дороги

...А матір з радості співала
На кладовищі.І неслась
Крізь бур'яни наосліп.Звала
Дочку померлу...Дозвалась...

Навіки розум полишив
Нещасну жінку вбиту горем
І досі чутно стогін цей
Понад холодним білим полем...