Зима
Та подих вітру,як життя
Повільно срібло мітить скроні
Ще крок...ще два...до небуття
Синіє небо між будівель
Ледь чутно мій непевний крок
Пітьма торкається покрівель
Відгонить нею блиск зірок
Відкрию очі,озирнуся
Навкруг мене біліє сніг...
Я чорним птахом обернуся
Пір'їни ляжуть коло ніг
Я так далеко,так далеко!
Я вільна,вільна від усіх!
Не чути більше мого крику...
А мертве тіло вкриє сніг...
Свидетельство о публикации №108070100143