Я. солдат невiдомий, в останнiм бою...

« В небе бомб сотни тысяч тонн,
Где свобода и где права?
Там, у них за спиной
Вашингтон,
Здесь, у нас за спиной Москва»…
Борис Орлов.

Монолог бійця, який загинув
у Другій Світовій.

Я. солдат невідомий, в останнім бою,
Де поліг, там тоді поховали…
Захищав як дитину Вітчизну свою,
Розпочавши похід від Уралу.
Був в полоні надій переможних, та мрій…
Мені снилось і небо казкове…
Ось, стою на землі. Залишився живий…
І Буття вже безхмарне, чудове.
Пам’ятаю наказу суворі слова,
Щоб ні кроку назад…Честь тримати!
За спиною моєю, мов скеля Москва,
Що чекала синів, ніби мати.
Але щастя, на жаль не всміхнулось мені,
І тепер маю час, та міркую…
Так чому переможці сьогодні сумні?
Переможених це не турбує…
Був Берлін за спиною фашистських вояк,
А тепер лише пам’ятні дати…
Саркофагом накрили сьогодні Рейхстаг,
Сповідаються їхні солдати…
 Ми на жаль роз’єднались. Кордони в гаю.…
Як загиблих разом шанувати?
І не йти нам у травні в одному строю,
Потім будемо знов шкодувати…
Тільки хтів, щоби ви усі краще жили,
Та Дев’ятого Травня, навіки
Святкували разом. І пліч- опліч ішли,
Не шукали причини, та ліки…

Автор Геннадій Сівак.
3 червня 2008 року.