Пригоди двох Альонок, Дена та Лося

НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ ДВОХ АЛЬОНОК,ДЕНА ТА ЛОСЯ В ЗАБІЛОЧЧІ, КИЄВІ, ІЗРАЇЛІ І СІРІЙСЬКІЙ ПУСТЕЛІ.
НАПИСАНІ ЗАБІЛОЦЬКИМ СУРЖИКОМ НУ, МАЙЖЕ, З НАТУРИ
(Виконуються під гітару і синтезатор “YAMAHA” в супроводі голосу та різних ефектів)

ПРОЛОГ

Ми вам з Юрой
Счас покажем
Інтересний зборнік пісень:
Казочку про двох Альонок,
Парнів Лося і Деніса.
Мовой кльовой написаних –
Забілоцьким суржиком,
Придуманих Олежиком
І заграних Юриком.

Пісні посвящаються:
Мазуренко Альоні,
Ліннік Альоні,
Альошину Денісу,
Лосю Сергію -
учням Забілоцької середньої школи,
їх учительці -
Мосійчук Валентині Михайлівні,
А також вожатому – Олежику.


Ця смішно – сумна історія почалася з листа, який дві Альонкі написали з Києва Денісу і Лосю в Забілоччя.
І так, ГЛАВА ПЕРША:
ЛИСТ АЛЬОНОК ДО ДЕНІСА І ЛОСЯ

Здраствуй, Дєнік!
Друг родной,
Як діла твої?
Пишуть тобі дві Альони,
Тільки – не твої.

Бо у нас багато хлопців
В Києві є там:
Славік, Колька, Стьопка, Жорик,
Федя і Абрам.

Вони дарать нам подаркі:
Кольца і духі;
Вони знають анєкдоти,
Знають матюхі.

Ну а ти цього не знаєш –
Ти не кльовий поц,
Ти не вмієш обніматись,
Цілувать в засос.

Так що, Good bai, мілий bebi,
Kis mi, I mai Love,
Передай привєтік Лосю,
Щоб він не скучав.

А як сильно заскучає
І заплаче Лось,
Скажи йому, що він дурень
І молокосос.

Досвіданьє! Ждьом отвєта.
Нам тут харашо.
С уваженьєм, дві Альони
І ще коє хто...


Хлопці, прочитавши листа, вирішили відповісти Альонкам.
І так, ГЛАВА ДРУГА:
ЛИСТ ДЕНІСА І ЛОСЯ ІЗ ЗАБІЛОЧЧЯ
ДО АЛЬОНОК В КИЇВ

Здраствуйте, Альони!
Ми тут не скучаєм –
Ми удвох із Лосьом
Дєвушек знімаєм.

В Лося є Марія,
А в мене – Оксана.
Нам живеться класно –
Сито нам і п’яно.

В школі все нормально –
Получаєм “двойкі”.
Ми вас вспоминаєм
Посколькі – постолькі.

Передайте Жорі,
Колі і Абраму –
Ми наб’ємо гулі
Усім вашим парням.

Ми приїдем в Київ
Попить pepsi–colи,
Посмотреть на дєвок,
Посмотреть на город.

І до вас заїдем,
Привезем подаркі:
Одній – сині “тєні”,
Другій – білі тапкі.

Так що, зустрічайте
Лося і Деніса,
Бо ми парні кльові
І класно одіти.

Нас ще тут навчили
Бацать бугі–вугі.
Вас цілуєм в щочку.
I mai Love, подругі!


Після цього листа хлопці вирішили поїхати в Київ, щоб провідати своїх Альонок.
І так, ГЛАВА ТРЕТЯ:
ДЕНІС І ЛОСЬ
ЇДУТЬ ДО АЛЬОНОК В КИЇВ

Була чудєсная погода,
Світило сонце в лістьях кльона.
Решили хлопці їхать в город,
Щоб повідать своїх Альонок.

Напакували чемодани –
Чотири сумки по центнеру,
І захопили два нагани,
Щоб розігнать всіх кавалерів.

Оділи білії “варьонкі”,
Красовкі фірми “Adidasа” :
Деніс похож на Шатунова,
А Лось –
Ну вилитий Боярській.

Очкі на носа начепили
І “лейбу” шльопнули на попу,
Сказали дружно:
– Три–чотири!!!
Й попрямували на автобус.

Купили в касі два білети,
Жувачки, фотика і пльонкі.
А ще купили по канфєті,
Щоб подарить
Своїм Альонкам.


Наші хлопці якось добралися до Києва,
І ось, ГЛАВА ЧЕТВЕРТА:
ДЕНІС І ЛОСЬ В КИЄВІ

Київ – город всім понятєн:
Тут метро на всіх углах.
Дєвкі ходять в міні–платтях,
На високіх каблуках.

В Лося вилізли глаза
Від одной спідниці,
Та Деніс йому сказав:
– Не роби дурницю!

Ми приїхали сюди
Не для сьйома козочок...
А ти, Лось, сільській болван,
Ти наче реб’йоночок.

Дєвкі в нас в селі ще кращі,
Дєвкі сімпатічнєє –
Всі вони накрашені,
Всі вони отлічніци.

А ти дивися на шльондр,
Дивися на фіфочок!
Якщо будеш так робить –
Не полюбить Лінічка!

Промовлявши так Деніс,
Обняв друга Лося,
І поїхали вони
До своїх Альонок.

Коли бачать – йдуть дівчата
З Жорею і Колею!!!...
Лось от страху став кричать
І глаза музолить.

Лось от страху побілів,
Заховавсь за дерево,
А Деніс лиш засопів
І промовив вперто:

– Я їм зараз покажу
Парочку прийомов!
Колю й Жору уложу,
Заберу Альонок!

Я поб’ю їм “Жигулі”,
Брови повискубую!
Будуть знать ці бугаї,
Як знімать подружок!

Доставай–ка Лось наган
По таком условію:
Зараз буде та–ра–рам,
Буде драка з кров’ю!!!

Хлопці тихо підійшли,
Наставили дула:
– Рукі вверх! Привєт козли!
Шагом марш отсюда!!!

Але Коля бокс учив,
Жора – каратістом був:
Дєнік в груді получив,
А Лось – в одне місце.

А Альонкі:
– Ха-ха-ха!!! Так і нада дурням,
Щоби знали як мішать
Отдихать культурно!...

Да Деніс здоровий був,
Сильний дуже парень:
Колю він з нагана вбив
А Жору – ногами.

Що тут сталось! Ой-йой-йой!
Що за бєзобразіє:
Лінік почала кричать,
Друга – без сознанія

Впала прямо на асфальт,
Дригає ногами...
Денік наган заховав
І сказав їм прямо:

– Ви, подругі, не дуріть!
Ох, ви баби – стерви!
Або з нами ви ідіть –
Або вас застрелим!

Ми ж вас любим, бачить Бог,
Души в вас не чаєм!
Так що, пішли в ресторан –
Ми напоєм чаєм...

Після цієї придебенції Деніс і Лось повели Альонок в ресторан.
І так, ГЛАВА П’ЯТА:
В РЕСТОРАНІ

В захолусном ресторані,
Де збираються козли,
Нема хліба, нема чаю –
Одні голії столи.

І сюди обох Альонок
Наші хлопці привели,
Щоб тут їм подарувати,
Що з собою привезли.

Лось дарив рукою щедрой
І намиста і стіхі,
Позолочені колєчка
І французькії духі,

Два мішки “Bim–Bom” жувачок,
“Pepsi–kоlи” три відра,
Сигарет німецьких пачку,
Шоколад і мармелад.

Він казав:
– Бери, Альона!
Жуй, духайся, пий і їж.
Я люблю тебе настолько,
Що готовий з’їсти ніж.

Я готов тобі служити,
Стати сильним, як ніндзюй –
Тільки мене обійми ти,
Тільки мене поцілуй!

А Альона отвічає:
– Не ході за мною, Лось!
Я подаркі принімаю,
А ці шуткі свої – брось!

Я нашла собі парнішу
В ресторані “Сельдерей”, –
Він з квартірой і з машиной.
Правда, тільки він – єврей.

Звать його Абрам Спєровіч,
А прізвище – Бухенвіль.
Ми з ним скоро уїзжаєм
Аж в далекий Ізраїль.

Так що, Good bei, мілий bebi,
Не скули ти і не плач.
Мені ти совсєм не треба,
Так що, ти мене провач...

А Деніс сидів і плакав:
Він своїй дарив цвєти,
Куртки, джинси, льолі, тапкі
Ізумльонной красоти.

Говорив він:
– Ой, Альона!
Не покінь тільки мене!
Бо як ти мене покинеш –
Я згорю в большом огнє.

Розорву тобі рубашку,
Розорву собі штани!
Всі подумають – нещасний!
Всі подумають – дурний!

Я для тебе стану парньом
Самим класним – всьо Good bei!
Я зроблю для тебе сальто,
Я куплю тобі комбайн!

Предлагаю тобі руку
І готовимся до свадьби!..
А Альона посмотрєла
І сказала: “Ладно – ладно...”.

Настав хвилюючий момент – двоє юних сердець об’єдналися!
І так, ГЛАВА ШОСТА:
СВАДЬБА,
АБО ВЕСІЛЛЯ ПО ЗАБІЛОЦЬКІ

В Забілоччі свадьба –
Всі п’яні – веселі.
Поз’їзжались гості
З городів і з села.

А усіх набралось
Майже що дві сотні –
Не були тверезі,
Не були голодні.

Танці – до упаду,
Пісні – до безтями:
Перепочивали
За і під столами.

А “естрада” грала
Пісні “супер-махер” :
Олег – на гітарі,
Юрик – на “Yamahє”.

Молода – як лялька –
Красоти нєбєсной.
Їй Олег придумав
Саму луччу пєсню.

Вона була вдіта
В бєлоснєжне платтє,
І з букетом квітів
Самих – самих класних.

А Деніс – красавець:
З галстуком, в костюмі,
Тоже кльовий парень –
Молодий і умний.

Потім було “Горько!!!” –
Вони цілувались
Дуже – дуже довго.
А “естрада” грала.

Молодим дарили
Подаркі здорові:
Марія – кобилу,
Оксана – корову.

Лось дарив пільонкі
І цвєти – на щастя,
Левицька – клейонку,
А Олег – коляску.

Гості напилися:
Веселились... Бились...
Єлі розійшлися.
Свадьба закінчилась.

А “естрада” грала
Пісні “супер-махер” :
Олег – на гітарі,
Юрик – на “Yamahє”.

Але, сталося непередбачене!!!
І так, ГЛАВА СЬОМА:
ВТЕЧА З ВЕСІЛЛЯ

Тільки свадьба закінчилася,
Гості лягли спать,
Як Альонка надумалась
Із села тікать.

Зняла плаття білосніжне,
Узяла рюкзак,
Пару раз перехрестилась
І скрилась во мрак.

Ждав Деніс її до ранку
І лікті кусав.
З горя випив браги банку,
З п’яну день проспав.

А тим часом Альонушка
Машину знайшла,
Загрузила всі подарки
І з села втекла.

Приїзжає вона в Київ
До станції “Дачної”.
Там чекають її Ліннік
Разом із Абрашою.

Вони мигом на таксі
До аеропорту,
Взяли білет на літак
По вищім комфорту.

Спакували всі сумки,
Кобилу й корову,
І весільні рушники
В чемодан здоровий
Сіли в кресла і Good bai, –
Полетіли, значиться, –
Денік з Лосем, не скучай!
Досвіданья, мальчикі!..


А тепер,
ГЛАВА ВОСЬМА:
ДІВЧАТА В ІЗРАІЛІ

Прилетіли в Ізраїль
І зійшли по трапу,
Дали нєсколько монет
Льотчикам “на лапу”.

Найняли крутой отель
З видом на пустиню:
Десять комнат, плюс басейн,
Плюс чисті простині.

Телевізор в душевой,
Відік в туалеті:
Хочеш – бігай, хочеш – пой, -.
Все чисто конкретно.

Зажили Альонки тут
Кльово й величаво,
А Абрашу вигнали
І сказали:”Чао!!!

Не ходи за нами, поц,
Жидяра пархатий!
Ми дівчата ох-хо-хо! –
Хочем погуляти!..”.

І пішли вони гулять
По вулицях города:
Нюхать травку, тмін жувать,
Їсти осьміногов,

Пить сок “Mahgo-Singapur”,
І пошті “за даром”
Їсти чорную ікру
І красних кальмаров.

А наївшись от душі
Диво–чебуреков,
Вони вирішили йти
В Super – Diskotekу.

Diskotekа – вищий клас –
Мигає і грає!
Люди крутять попереком,
Рукі матом ставлять,

Ноги колом розкидають,
Дригаються задом, –
Там дівчата танцювали
Просто до упаду...

Єлі вийшли з Diskoteku ,
Коли вони бачать:
До них ідуть двоє негрів,
А з ними собака.

Мабуть хочуть снять дівчат –
Красавіц Альонок,
Але ті – давай кричать
Протяжно і звонко:

“Уйдіть чуда чорномазі!
Убєрітєсь, морди!
Бо як вдарим в “одне місце” –
Буде дуже больно!!!”.

Але негри не злякались –
Альонок зв’язали
Й повели за тьомний угол,
Щоб “зробить їм ваву”.

Дєвкі дригались, кричали,
Кусались і бились...
Але було уже пізно...
Всьо уже случилось!..

Деніс і Лось не змогли змиритися з потєрєю Альонок!
І так, ГЛАВА ДЕВ’ЯТА:
ХЛОПЦІ ЇДУТЬ
ШУКАТИ ДІВЧАТ В ІЗРАЇЛЬ

Як Деніс проспався,
Почав шукать Лося,
Щоб йому сказати
Що тут відбулося.

Лось якраз учив прийоми
“Nindzja – Shaolini”, –
Отрабатував удари
Палкою по спині..

Він сказав: “Не плач, дружище!
Ми найдем Альонок.
Будь мужчиной. Соплі витри.
А то – як ребьонок.

Ми найдем їх, даю слово –
Вєк волі нє відєть!
Буде Мазя із тобою,
А зімною - Лінік!

Ми найдем їх, гадом буду!
Ми найдем їх лічно!..”.
Дєнік осідлав верблюда
А Сергій – ослицю.

Виїзжали на рассвєті,
Спакувавши торби.
Резво топав осел Лосів
І верблюд двогорбий...

До пустині під’їзжають.
Лось сказав: “Я знаю,
Нам пройти пустиню треба,
А там вже – Ізраїль.

Там верблюда ми оставим
І осла оставим,
І підем шукать Альонок
Любімих і странних”.

Їдуть місяць по пустині,
Їдуть вони другий:
Почали вилазить коси,
Вибадати жуби.

Лось ісхуд і поблєднів,
Синім став і щуплим,
А в Деніса виросла
Борода до пупа.

Закінчилися продукти,
Все в них закінчилось –
Стало хлопцям не до шуток,
Запахло могілой.

Вони ящірку зловили,
Обсмоктали лапкі,

А ще з’їли три гадючкі
І чотири жабки.

Осел з голоду сказився
І покусав Лося –
Відкусив йому три пальці
Й половину носа.

А Деніса верблюд побив,
По Денісу плигав –
Бідний, єлі говорив,
Єлі тілом дригав.

А потім, осел з верблюдом
Від них повтікали,
І остались наші хлопці
Одні між пісками.

Полягали на бархані,
Витягнувши ноги
Й приготовились тихенько
“Віддать Душу Богу”.

Коли бачать – ідуть люди!
Лось став з щастя плакать:
Двоє чорних, двоє білих
І одна собака.

Хлопці почали кричать:
“Спасітє! Спасітє!!!
Ми не можем самі встать.
До нас підійдітє!..”.

Чорні люди підійшли,
Білі разом з ними.
Хлопці глянули на них
І аж затрусились.

Не вірять своїм очам,
Не можуть балакать:
Двоє негрів, дві Альонки,
А з ними собака!..

Лось сознаньє потєряв,
Деніс рожу скорчив,
А нєгер до них сказав:
“Нада вас прикончить.

Готов, Боббі, гострий ніж –
Будем різать м’ясо.
Треба ж чимось накормить
Дєвушек прекрасних...”.

Дівчата як закричать:
“Ми їсти не будем!!!
Не треба їх убивать!..”.
Але пізно було...

І тут відбулося неможливе!
І так, ГЛАВА ДЕСЯТА:
СПАСЄНІЄ

Ні, не пізно ще було.
Негри це не знали,
Що Альонушкі колись
Самбо ізучали.

Вони рукі заломали
Неграм чорномазим,
В морський вузол їх зв’язали,
Не моргнувши глазом.

Закопали їх в пісок
По самії вуха,
А собаку коло них
Як луччого друга.

Хлопці з радості шептали:
“Ви спасли нас, дєви!
Ми вас любим іще більше,
Наші королєви!..

Ох, якби вас не було,
Ми би тут засохли,
І усопли б навсєгда
Два хороші хлопці...”.

Підняли Альони їх,
Взяли по-під руки,
Й помаленьку понесли
Кавалєрив грусних.

Харашо сиділось їм
На руках дівчачих.
Деніс Лосю прошептав:
“Всьо отлічно, значить...

Не пічалься, дружок Лось, –
Всьо очень завідно:
Вони їздили на нас,
А тепер – ми їдем.

Нас поносять на руках,
Наче королєвічей.
Нікуди вони від нас,
Дорогі, нє дєнуться...”.

ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА
 і остання:
ОКОНЧАНІЄ ПРЕКЛЮЧЕНІЙ:

Принесли Альонки хлопців
У якесь місто,
І поклавши їх під тином,
Пішли шукать їсти.

Десь купили дві лєпьошкі
І трохі кумису –
Накормили бідних хлопців
Лося і Деніса.

Стали дєвушкі гадать:
“Що із ними дєлать?..”,
І решили хлопців здать
У “Дом престарелих”.

А самі на самольот
І назад у Київ,
Щоб гульнуть і отдохнуть
Від ділов пустинних.

Ох! Гуляли от душі,
Танці танцювали,
Веселились і дуріли,
Хлопців цілували.

Їм естрада грала пісні
Самі – самі класні:
Олег грав їм на гітарі,
Юрик – на “Yamasi”.

ЕПІЛОГ

От і все. Такая казка.
Закінчилась пісня
Посвящонна двом Альонкам,
Лосю і Денісу.

Спасіба за увагу!


Початок травня 1992 р.
Забілоччя


PS: Серіал написано експромтом. Спочатку виконувався “на живу” – під гітару. 9 - 10 травня 1992 р. під синтезатор “Ямаха” був записаний на магнітофон. Розійшовся, як для “кустарщини”, досить великим тиражем. Його запис слухали в Забілоччі, Кочерові, Нових Озерянах, Києві, Радомишлі і Одесі.
Велику вдячність за його музикальний варіант висловлюю Домбровському Юрику – “Брату по розуму”, композитору, музиканту і аранжувальнику.