Колись було гарне місто,
Колись воно росло та процвітало,
А зараз все іде у прах,
Ніхто не знає, де і як,
Людей це місто не турбує...
Живе, нехай живе,
Помре, нехай вмирає
Не нами ж скривджене воно..
У цьому місті діти плачуть,
нема ні хліба, ні грошей..
Це Миколаїв наш вмирає
під впливом грузких палачей..
Усі бастують тут сьогодні
і медики, і вчителі,
А влада носом не воротить, їм що?
Бастують не вони,
не їм нема чого поїсти,
нема в що діточок вдягать,
Вони живуть собі співая
І дивляться на все гуляя
Бо нічим їм вже всі ті гроші рахувать!
Але колись настане час
І люди на зорі повстануть
І ми, як проліски крізь сніг
Все понесемо крізь тяжкий та довгий вік!
Миколаїв буде жити!
Його не підпалять і не зруйнують,
не та влада веселява,
не ті, хто руйнує!!!
1999
Славне м сто не вмира!
© Copyright: Нанка, 2008
Свидетельство о публикации №108062304080
Свидетельство о публикации №108062304080
Рецензии