Коханi руки

Дай мені свою руку
Велику, міцну, мужичу.
Дай мені свою руку —
По-справжньому чоловічу.

Ці руки знають роботу
Усяку, нехай найважчу,
А наші земні турботи
Для них нічого не важать.

І пахнуть одеколоном
Найвишуканішим дзвінко.
О, як у твоїх долонях
Хороше бути жінкою!

Можна бути примхливою,
Пташкою, лялею, мишкою,
Бо знаю — зорю тремтливу
Ти з неба знімеш з усмішкою.

Ці руки вміють кохати,
Ці руки вміють робити.
Такі були в мого тата.
Такі були в мого діда.

Дай мені твою руку —
Дужу, неупокорену.
Лінії, наче плугом,
Долею й часом зорані.

Знали гірку науку,
Доля їх важко вчила.
Дай мені свої руки.
Хай вони відпочинуть.


Рецензии
Леся, фабула вірша зрозуміла и приймається мною, але... Словосполучення "кохані руки", на мій погляд, не відповідає мовному навантаженню слова "кохати", оскільки це слов, як правило, більше асоціюється з людиною, а не з її "складовими"... Можливо я неправий, можливо....:))

З посмішкою!
Геннадій

Панченко   18.10.2009 15:39     Заявить о нарушении
А є варіант кохання без складових? З мого досвіду воно можливе лиш у комплексі - і руки кохані, і очі, і все-все-все. Чи у чоловіків мовно навантажується по-іншому? :)))

Леся Романчук   18.10.2009 17:25   Заявить о нарушении
Жінка завжди права!!! Якщо вона не права - читай перше!:))

Руки коханого, очі сіянного - все це твоє!
Все до краплиночки, зорі-нетліночки...
Птахом живе!
:))
Це Вам мій подарунок на згадку (ну і як приклад, безумовно...)

Добраніч!

З посмішкою,
Геннадій

Панченко   19.10.2009 01:14   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.