Скiльки мiсця у серцi

(верлібр)

Серце моє - вмістиме.
Стиснуто скільки:
дві Батьківшини
(одна рідна, інша мачуха)
і два життя пережитих
одне знайшло себе,
інше - майже вже втрачене.
Але обидва
на самісінькому дні,
але обидвом
пальця до рота не сунь -
бо пальці різні бувають,
а рот потребує зубів.
А голова знає, що
у рота - ще рота ротів
і тому - болить.
І добре, що болить -
значить ще не фанера -
пролітати важче.
(стукає три рази по столу)
О, схоже прийшов час,
а відчиняти за кожним стуком -
в крові тепла забракне,
мостів на зуби не вистарчить -
аби пережувати кожне слово,
сказане навздогін думці
і проковтнути правду
та не подавитись нею.
Пережовуй -
доки соки не витиснеш,
решта виплюнь
на дорогу -
воно не змарнується,
як і райське надкушене яблуко.
Напевно Бог
таки залишив змія у ньому
і той навчився любити
яблучну м`якоть
і стало якблуко для нього
домом і поживою -
ну чи не рай?
Яке довге повернення
до себе -
все трачу і втрачаю,
а землі, щоб не гризти,
все меншає.
Знаю, де коріння впустив,
але глибина його
одній долі відома.
Так і живу -
одним серцем,
одним подихом
і сподіваюся,
що стане завра
ще одним вчора,
що розійдеться
всесвіт
у розданому
по стуку
серці.

20 Червня 2008