як зимно... байдужість між нами
лягає у вірш мій сумними рядками.
і серце моє не болить, не страждає,
і очі мої вже тебе не шукають в юрбі
і я вже не прагну навіки належать тобі.
лиш смуток...
лиш смуток легенький і тихий
надранок спокійно мене заколише,
і сонце весняне загоїть всі рани мої -
і я все забуду, пробачу тобі.
смуток
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108062003067
Свидетельство о публикации №108062003067
Рецензии