Злітала молодість осінньо,
а зморшки заносили старість.
Та світла досить, як терпіння.
Ще молока не витер... Хмари
колише той - хто мрії гріє,
хто з хатнім димом йде за очі,
на обрій засилає вїї,
дощем впиваєтся досхочу.
Блукає виразність по колах,
не бути постаті - зеленій,
доріг незнаній й смаку коли,
чужій для декорацій сцени.
Та мружаться роки байдужі,
за вічність - лиш обгортка слави,
їх доста - стати мужнім мужем
і дати серце у заставу.
Та дзеркало марудить світом,
вдає, що усмішку зловило.
Ще молока не витер... Світоч
вагу небес у сріблі вилив.
18 Червня 2008
Передбачення старостi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108061802992
Свидетельство о публикации №108061802992
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.