Вiдгомонiла канонада
у танці з вітром - серця попелище.
Не райсько в тиші, в недогарку саду
рубці від пролежнів з каміння. Нищу
бездіями, що нікуди подіти,
розрадами, що тільки винам раді -
лелітки-дні з нічного лету літа
і карби уст відтворені в помаді.
Коріння - курінне, а віти з марень
та колискових при колисці болю.
Нахмурені по небокраю хмари
збирають дощ на чорну парасолю.
Розсіяні кралини, наче спомин -
про те відлуння голосів неспинних,
про те повітря, що пропахло домом,
про все терпке, в котрім знаходять винних.
17 Червня 2008
Свидетельство о публикации №108061703899
Юр, а де те все терпке, в котрім знаходять винних? Хіба вони є?
Гарні рими - нищу... "Що гасяться при часу променаді" - якийсь штучний рядок.
Дякую, що допоміг мені знайти цей сайт. Зайшла ще й на прозу - маю дещо російською (біологічна націоналістка), хай собі буде.
Сумно й тихо - Ле.
Леся Романчук 17.06.2008 23:54 Заявить о нарушении
У плящині доброго Бургунського :)
Дещо виправив - глянь б.л. - чи так краще?
Дякую,
Л.Ю
Юрий Лазирко 18.06.2008 07:32 Заявить о нарушении
Розсмішив мене твій комент на Майстернях - як Лазірко ставить 5, то ніби заздрить! Ніби Лазірко має кому заздрити! Цирк із народом, та й усе! У вагових категоріях не тямлять не те що ніц, а просто... просто ніц! Ще б Павлюк мав позаздрити... ну кому?
Леся Романчук 18.06.2008 17:54 Заявить о нарушении