пам’яті
моєї подруги Зоряни
за неозорим обрієм - життя.
тонкі осики з вітром розмовляють.
згасає ясна зіронька твоя,
минає ніч. світанок... розквітають
червоним цвітом айстри за вікном
і в полі дозріва зелене жито:
лиш ти заснула тихим вічним сном,
а нас зоставила без тебе жити…
тече нестримно спогадів ріка,
виблискує слізьми серпнева днина:
лікарня. горе. і твоя рука,
слабка і квола. зболена родина…
клечать у небі тужно журавлі,
жагучий біль розлитий в коридорі…
за що тебе згубили лікарі?!
нестерпна лінія пряма
____________________________
на моніторі.
***
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108061702996
Свидетельство о публикации №108061702996
Рецензии