Могила Шевченка

Над степом височить гора-могила.
В ній знов земне – у єдності земної,
Лише в незламному її спокої
Знайшла свій спокій змученая сила.

Поеми ж підняли нетлінні крила
І пристрастні, як вітер над горою,
Вікам несуть сіль правди дорогої,
Яка в минулому серця будила.

Схились, мандрівнику, молись сумлінно!
Душі тут добре в радості природній,
Хоча від сліз стають важкими вії.

Навкруг – блакитні далі України,
Внизу Дніпро – спокійний, повноводний,
Тут – хрест, тут – знак страждання і надії.

Переклад з російської




МОГИЛА ШЕВЧЕНКО
Пётр Бутурлин

Над степью высится гора-могила.
С землёю в ней опять слилось земное,
И лишь в незыблемом её покое
Покой нашла измученная сила.

Но песнь законы смерти победила
И страстная, как ветер в южном зное,
Векам несёт то слово дорогое,
Которым прошлое она бодрила.

Склони чело, молись, пришлец случайный!
Душе легко от радости свободной,
Хотя от слёз здесь тяжелеют вежды.

Кругом – синеющий раздол Украйны,
Внизу – спокойный Днепр широководный,
Здесь – крест, здесь – знак страданья и надежды.

5 сентября 1885. Канев.

NB. Граф Пётр Бутурлин (1859-1895) – отец-основатель русского сонета.