Шановнi громадяне,
уважненько дивiться,
як на кiноекранi
(таке i не присниться)
амерiканьска зiрка
спiва на «Рiднiй мовi»,
ридає вголос гiрко,
тремтять i руки й бровi.
Спiває про кохання,
як вiдьма Конотопська.
А вимови прохання
немов пiвжарти хлопськi.
I «рацiю всi мають»,
коли дослiвно – «згоден».
Й обiцянки «тримають»
для розвитку пригоди.
З перекладу такого
вже за одну годину
помру обов`язково,
вiд реготу загину.
Або ще з глузду з`їду
з новiтнiх «перлiв» мови,
бо во iм`я Вiтчизни
вбивати може слово.
Любити рiдну мову
потрiбно, безперечно,
вивчать вiршiв чудових,
читати їх доречно…
Та з думкою такою
не можна од всевластя
залiзною рукою
припхнути всiх до щастя.
10 червня 2008 року
Про кiно i про переклад
© Copyright: Георгий Ильяшенко, 2008
Свидетельство о публикации №108061402665
Свидетельство о публикации №108061402665
Рецензии