Пролог
---
Один жидок колись писав:
Колись лежав я на cтiнi
А ти сиділа у стодолі.
Та я неначе збожеволів
Бо ти наснилася мені.
Ти памятаєш як бомжи
Зі свалки тягли холодильник
Неначе вранішній будильник
Злітав я миттю догори.
Ти міг би двері відчинить,
Але паскуда набухався
Та спати попід тином вклався
Отож навіщо це робить...
Але не знав ти що вина
Багато я лишив надворі
То не лежав би як в запорі
Що гложе душу, сотона.
Тепер і ти немов вона
Все виєш на Луну мов цуцик
Щоби пришить рожевий гудзик
Аж до готичного рядна.
---
Епілог
Вони недовго ще жили
І вмерли так неодночасно
Але повір - це було класно
В зруйнованому вщерть селі.
Брила. Цей кавер я присвячую панi Ользi
© Copyright: Изя Шлойман, 2008
Свидетельство о публикации №108061100054
Свидетельство о публикации №108061100054
Рецензии