Було...

Пам’ятаєш, ми поруч йшли?
Так ні про що, розмовляли.
Я слів від тебе чекала,
Що сказані бути могли.

Весна роспускала коси,
Ворожила на ромашках.
У серці билася пташка,
Весни їй було не досить.

Щось шепотіли очі,
Боязко, романтично,
Але безтурботно і звично
И якось вільно напрочуд.

Стільки пройшло. А може,
Майбутне нічого не змінить,
Й мені тебе не замінять,
Навіть на тебе схожі?!


Рецензии