Застеліть шляхи мої тернами!
І я піду ногами босими
По шляху, що усі не вернемо,
На поля де впадем колоссями.
Застеліть мені очі росами!
Я крізь них на сонце дивитимусь.
Й по стежках між двома покосами,
Я могильним барвінком витимусь.
Застеліть мені ліжко травами!
Щоб запахли зорі кропивою.
Небо ніч розфарбує загравами
І я стану на мить щасливою.
Обгорніть моє серце землею,
Щоб воно боліти не вміло,
Щоб не плакало більше за нею,
Щоб і пам’ять не ворушило,
Про солодку українську тишу...
Застелiть шляхи мо тернами
© Copyright: Ольга Семенцова, 2008
Свидетельство о публикации №108060802398
Свидетельство о публикации №108060802398
Рецензии