Тиша... Ледь чути вiтер...
Та де-нiде краплi дощу
На кришi.
Вiн нiби-то тiльки вщух.
Хоч зранку рубав на всю.
Тиша... Затьмарила мiсто...
Дороги розтрiскались
Крихтой.
Як видпрацьоване листя
сплелися в тягнучу струну.
Тиша... Немае жодноi зiрки...
I тiло чорнiе, як срiбне.
Чуеться серце
Стукоче. До мене в глуху труну.
Тиша... Я вiдсутнiй.
Тиша... Навiть зiрок нема.
Тиша... Цiлком забутий.
Тиша... напiвдуша.
Тиша... Мене впанувала,
Затьмарила навколо свiт,
Бавовной.
I залишилось мовчати.
Заплющити очi, як крiт.
Тиша, ти ж мене знаешь,
й мету мою бачишь.
Вона
Така нездiйсненно-далека,
що не потрiбнi слова.
Тиша... Я вiдсутнiй.
Тиша... Навiть зiрок нема.
Тиша... Цiлком забутий.
Тиша... напiвдуша.
Тиша... Менi зараз все зрозумiло
Складного нiчого нема...
Та тiльки,
Здаеться, надiя
В менi залишилась одна.
Тиша...
© Copyright: Гарри Веда, 2008
Свидетельство о публикации №108060700434
Свидетельство о публикации №108060700434
Рецензии