На порозi осенi
місто - одної масті.
Дощ - наче в небо цвях
вбитий - нема як впасти.
Осінь - з осини кіл,
з хмар - відьом колотнеча.
Крейдою - безліч кіл,
гнуті під небо плечі.
Жаль, як ужалить жаль,
вакуум в серці чулім -
вибився з ритму чвал,
холод співає "люлі".
Ніч - наче втечі слід,
зоряна завірюха.
Слід у тумані зблід,
тиші набрали вуха.
Голос - жевріння тіл,
зв`язані звуки туго.
Степ - застелити стіл,
пам`ять - дорогу другу.
Світло - вертає мить,
щастя - прийти до тями.
Місто - мене приспить,
ночі присипле яму.
1 Червня 2008
Свидетельство о публикации №108060500071