Глянь, біжить наче нитка дорога,
На серцях залишається шум,
У повітрі застигла тривога,
Ми в полоні трагедій і дум...
Що поробиш? Вже скоїлось горе,
Мармур чорний під сонцем блищить,
Та сльозами наповнилось море,
А берізка у лісі мовчить...
І душа над Алтаєм витає...
У складний, та невпевнений час,
Бій за правду віками триває,
Та тримає в напрузі і нас...
Ось, у ріднім селі спочиває,
Хоч зарання закінчив життя,
Ні на кого він зла не тримає,
Відчуває людське співчуття...
Автор Геннадій Сівак.
10 серпня 2005 року.
Памяти Михаила Евдокимова. укр
© Copyright: Геннадий Сивак, 2008
Свидетельство о публикации №108060400823
Свидетельство о публикации №108060400823
Рецензии
Мне кажется,что он был таким добродушным и простым человеком,
что действительно не держал зла ни на кого.
Спасибо Вам за посвящение прекрасному артисту и Человеку.
С теплом,Лариса.
Лариса Краковская 06.07.2008 18:28 • Заявить о нарушении
что действительно не держал зла ни на кого.
Спасибо Вам за посвящение прекрасному артисту и Человеку.
С теплом,Лариса.
Лариса Краковская 06.07.2008 18:28 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.