я дивлюся крізь пальці до сліз -
небо плаче "сліпим" дощем:
сонце промені сипле навскіс
поміж краплі... давай тихцем
відженемо турботи від нас,
щоб ці вії в краплинках води -
як в годиннику спиниться час -
не тремтіли від туги й біди...
незбагненно-нестримно-незвично
обійматись в травневу зливу:
я цілую щасливе обличчя -
відчуваючи, що щаслива!
***
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108060403263
Свидетельство о публикации №108060403263
Рецензии